Прийоми і методи на уроках індивідуального

Прийоми і методи які використовують для дітей з особливими освітніми потребами

Навчання дітей з особливими потребами здійснюється за  навчальними  планами,  програмами,  підручниками,  посібниками, рекомендованими Міністерством освіти і науки  України для відповідних типів загальноосвітніх закладів, або  за індивідуальними програмами. Найважливіші  корекційні  вміння  учителя,  в  класі  якого  діти з  психофізичного розвитку:

Ø вміння бачити відхилення в розвитку дитини;

Ø провести  педагогічну  діагностику  разом  з  дефектологом і психологом;

Ø спрогнозувати  шляхи  подальшого  розвитку  дитини  з  урахуванням наявного дефекту;

Ø попередити  виникнення  порушень  розвитку вторинних відхилень;

Ø визначити загальні і конкретні завдання корекційного навчання і виховання;

Ø планувати окремі види корекційної роботи;

Ø враховувати  в  навчально-виховному  процесі характерні для дітей з особливостями психофізичного розвитку  можливості  і  фактори  компенсації,  використовувати їх в корекційній діяльності;

Ø  відбирати  і  застосовувати  необхідні  для  вирішення корекційних  завдань  методи,  прийоми  і  засоби навчання,  виховання,  діагностики,  корекції, компенсації;

Ø створювати  корекційні  умови  виховання,  навчання,  розвитку і соціальної адаптації дітей з особливостями  психофізичного  розвитку  для  засвоєння  ними  інтелектуального  і  морального  досвіду  в  поєднанні  з  засвоєнням мови і мовлення;

Ø  формувати позитивну мотивацію участі в корекційній  роботі у дітей з особливостями розвитку і виховувати  в  них  оптимізм,  бачення  життєвої  перспективи, відчуття успіху;

Ø визначати  результативність  корекційної  роботи  на  всіх етапах педагогічної діяльності;

Ø свідомо  і  критично  управляти  своєю  корекційною  діяльністю;

Ø працювати  в  тісному  контакті  з  фахівцями:  дефектологом,  психологом,  логопедом,  медичними  працівниками, а також з батьками.

Ø  Корекційна  робота  повинна  бути  направлена  на  корекцію всієї особистості.

В корекційній роботі поряд з спеціальними вправами  необхідні вправи на:

o   зміцнення м'язів кисті руки, дрібної моторики пальців  рук;

o   розвиток орієнтування в просторі;

o    розвиток пам'яті;

o    розвиток мислення;

o   розвиток мовлення.

Для ефективної роботи з дітьми з особливими освітніми проблемами потрібно знати і орієнтуватися на такі рекомендації:

1.   Варто створити для роботи спокійну атмосферу:

–  міміка  та  пантоміміка  (жести)  відіграють  важливу

роль в установленні контактів;

–  жести  мають  носити  відкритий  доброзичливий

характер;

–  не  слід  перехрещувати  руки  на  грудях,  ховати  їх  за

спину або у кишені.

2. Варто  намагатися  налагодити  доброзичливий, партнерський контакт:

–  свою роботу треба починати з усмішки;

–  ні  в  якому  разі  не  можна  настроюватись  на  почуття

жалю  або  зверхності,  тим  паче  нехтувати  дитиною  -ваше обличчя і жести вас видають.

3.  Дитина-інвалід має своє психологічне життя:

–  потрібно коректно увійти у внутрішній світ дитини;

–  треба  м'яко  зацікавити  дитину  у  грі  або  іграшці,  завданні;

–  варто  використовувати  дидактичні  ігри,  роздатковий  матеріал, мозаїку, конструктор та інше;

–  у процесі гри доцільно включати елементи корекції

–  порушень мовлення;

–  дитина-інвалід піддається впливу страхів більше, ніж  здорова;

–  варто повсякчас підбадьорювати дитину;

–  слова  «не  вмієш»,  «злякався»,  «у  тебе  не  вийде»  потрібно виключити з розмови;

–  варто  постійно  тримати  дитину  у  полі  зору,  стежити  за  її  реакціями:  напруженість,  стереотипні  рухи,  невдоволені репліки мають бути поміченими;

–  слід  бути  насторожі,  якщо  дитина  голосно  сміється,  співає, залишаючись напруженою;

–  іноді  можуть  виявлятися  сексуальні  нахили  дитини.

Для того, щоб корекційна спрямованість навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку дала  позитивні  результати,  вчитель  повинен  знати  наскільки  вона  ефективна,  тобто  користовуватися  такими критеріями, як:

§  якісне і кількісне полегшення структури дефекту;

§   виправлення недоліків і перехід до скоригованої вади,  до позитивних можливостей дитини;

§  підвищення  рівня  актуального  розвитку  і,  як  наслідок, збільшення зони найближчого розвитку;

§   свідоме користування дітьми набутим досвідом;

§  накопичення  і  позитивна  зміна  властивостей особистості.

Під час практичного виконання завдання стараюсь, щоб кожен вихованець виконав завдання до кінця. При необхідності надаю індивідуальну допомогу.

Загальна допомога полягає у коротких зауваженнях: „Подумай”, „Не спіши”, „Пригадай”, у схваленні наміру, найнезначніших позитивних результатів та досягнень у роботі. Наприклад:

• „Старайся! Будь уважним!”
• „Ти можеш більше”
• „Не сумуй у тебе все вийде”
• „Доклади більше старань”
• „Я рада, що ти правильно зрозумів”
• „З успіхом тебе”
• „Ти вмієш правильно висловлюватися”
• „Ти багато вже вмієш”
• „Чудово! Молодець!”
• „Ми гордимося твоїми досягненнями”.

Організовуючи різноманітні види трудової діяльності, я формую у своїх вихованців позитивне ставлення до праці за допомогою переконань, мотивації, завдань. З цією метою проводжу такі бесіди:

• „Кожній речі – своє місце”
• „Землю прикрашає сонце, а людину праця”
• „Життя – це праця, а праця – наше багатство”
• „Біля джерел бережливості”
• „Краса і затишок жилої кімнати” та інші.

            Тому важливою умовою формування діяльності в учнів допом.школи на заняттях з трудового навчання є керівництво процесом засвоєння кожного

етапу (аналізу, планування, організації, практичного виконання,

самоконтролю), послідовного їх здійснення під час виготовлення будь-яких

об’єктів праці, а це і є основою корекції та розвитку всіх основних сфер

психофізичного розвитку учнів з особливими потребами у навчанні та

вихованні.