Ефективність індивідуальної форми навчання

Ефективність індивідуальної форми навчання

Виходячи з практики роботи, діти із затримкою психічного розвитку та легкою розумовою відсталістю становлять найчисельнішу групу серед тих, які потребують спеціальної допомоги у процесі навчання та соціальної адаптації. Працюючи з дитиною за індивідуальною формою навчання я використовую основні принципи роботи :

1.Навчання має бути активним.

2.Дитина повинна мати можливість вибору, необхідно розвивати у неї критичне мислення, підштовхувати до сприйняття самостійних рішень і активного навчання.

3.Тактовність – найважливіша умова в роботі.

5.Задовольняйте індивідуальні освітні потреби, використовуйте творчі й оригінальні методи заохочення дітей до мислення та навчання.

6.Установлюйте партнерські, близькі стосунки з родинами дітей і заохочуйте їх до активної участі у педагогічному процесі, щоб школа і сім’я спрямовували свої зусилля в одному напрямі.

7. Завжди пам’ятайте, що у дітей набагато схожого, ніж відмінного, незалежно від їхнього стану й потенціалу.

На основі цього я поклала перед собою мету і основні завдання у роботі з дітьми

1.Сприяти залученню дитини до колективу та . Навчаю дитину взаємодіяти з іншими й досягати успіху у школі.

2.Створювати умови для всебічного розвитку дитини. Це стосується інтелектуального розвитку, розвитку моторики, комунікативних, ігрових, соціальних навичок, самообслуговування, а також самоповаги і контролю.

3. Розвивати соціальні вміння та навички. Соціальна компетентність особливо важлива дитині зі специфічними потребами. Якщо вони не набувають умінь у ранньому дитинстві, цей дефіцит проявиться протягом усього року життя.

4.Сприяти широкому використанню набутих умінь. Дитина повина мати змогу використовувати свої знання та вміння в різних обставинах ( ігрові форми роботи, проблемні ситуації, ситуації вибору).

5.Готувати дитину до звичних, стандартних ситуацій.

6.Надавати родинам підтримку в досягненні їхніх власних цілей. А це можливо лише при добрих стосунках між учителем, школою і батьками.

7.Попереджати майбутні проблеми і вади.

Працюючи з особливою дитиною я  створюю умови, сприятливі для навчання дітей з різними темпераментами та різною поведінкою, які тримаються осторонь чи демонструючи агресивність. Учні, які не хочуть гратися з однолітками, можуть боятися, діяти дуже повільно чи сором’язливо. У них спостерігається дефіцит соціальних умінь контактувати з товаришами. Отож:

1.            Дотримуйтесь усталеного розпорядку дня, постійного порядку дій.

2.            Пропонуйте безпечне місце, звідки вони могли б спостерігати за діяльністю інших.

3.             Сприяйте залученню дитини до груп, можна просто виконувати  завдання удвох.

4.            Використовуйте позитивне підкріплення: усмішка, кивок голови чи плескання по спині,хваліть за правильні дії, не примушуйте до колективної роботи, приділяйте індивідуальну увагу, щоб у них з’явилося відчуття довіри, необхідне для колективної роботи.

5.            Звертайте увагу на зусилля, а не результат («Те, що ти зробив, дуже корисно».)

6.            Особливо складно працювати з агресивними дітьми, тому обмежуйте рівень шуму і візуальної стимуляції, необхідне просторе приміщення, щоб можна було відокремити гіперактивних дітей.

7.            Давайте чіткі вказівки:учні мають чітко розуміти, чого від них хочуть, у класі повинен бути вивішений розпорядок дня, на агресивну поведінку слід реагувати миттєво й організовувати паузи, щоб заспокоїти дітей.

8.            Учіть контролювати свої дії.

Також у своїй практиці я використовую різноманітні методи заохочення:

1.  Вчу дитину співчувати і допомагати іншим:допомога другові, групові ігри, які потребують співпраці; використовуйте книжки, малюнки із зображенням людей, обговорюйте, як святкують урочисті події, проводьте заняття на визначення спільних і відмінних рис у людей, нехай витягнуть аркуші паперу з іменами і назвуть риси однокласників, до ігор, залучайте всіх у класі.

2.  Вчу  ділитися.

3.  Вчу   відповідальності, хваліть їх, коли поводяться відповідно.

Важка праця вчителя, а ще більша вчителя який працює з особливою дитиною. Маленький крок за кроком, буква за буквою, і важкі склади, а з них невеличкі слова, все те що б вчителя початкових класів не радувало, а для  вчителя індивідуального це великий прогрес. таке навчання є дуже важливим і водночас важким процесом. Все ж вчитель, який окремо працює з особливою дитиною має змогу звернути більшу увагу на неї . Працюючи з такою дитиною вчитель вивчає її індивідуальні особливості , її характер , її манери і поведінку , її стиль і намагається підлаштувати під неї  навчальну програму, адже сам вчитель складає календарне планування, і виявити її рівень знань.  Під час індивідуальної форми навчання вчитель поринає у світ дитини, і ставить себе на рівні з нею. «Стань таким як вони» саме ця фраза є дуже доречною, і вона є головною метою за якою я працюю.